Родзинка тут одна, зате несподівана — терті житні сухарі. У духовці вони підсихають на маслі й починають пахнути свіжим хлібом, і саме цей запах слугує таймером: ані температури, ані часу в рецепті немає.
Картоплю відварюють «у мундирах» і навмисно знімають з вогню недовареною. Дочищає її вже духовка, і за ці хвилини крохмалиста серцевина встигає вбрати аромат лаврового листа й розрізаних навпіл цибулин.
Каструлю не накривають кришкою — під кришкою пара розмочить сухарну кірку, і замість хрусткого верху вийде каша. З тієї ж причини сухарі сиплять двічі: у масло разом із картоплею й окремо зверху.
Магазинні панірувальні сухарі тут працюють гірше, бо вони пшеничні й прісні. Підсушений житній хліб, натертий на тертці, дає кислуватий солодовий тон, який і тримає всю страву. Подають із солоними грибами, квашеною капустою чи огірками — їхня кислота розбиває масляну ситність.
Дрібну картоплю відваріть «у мундирах» до неповної готовності.
Сполосніть картоплю холодною водою, щоб легше було чистити, і очистіть.
Очищену картоплю посоліть, покладіть трохи вершкового масла, перемішайте, посипте тертими житніми сухарями і ще раз перемішайте.
Покладіть 2-3 лаврових листки, 2-3 розрізані навпіл цибулини, знову посипте сухарями зверху.
Поставте каструлю (гусятницю) з картоплею у духовку, не накриваючи. Щойно відчуєте приємний аромат печеного хліба — вийміть. Подавайте із солоними грибами, капусткою чи огірочками.
