Уся суть цієї закуски — в обмані: варені кубиками баклажани набувають щільної, злегка пружної текстури, а олія, часник і оцет дають той характерний «грибний» присмак, через який гості щиро вірять, ніби перед ними мариновані печериці. Народилася хитрість там, де лісових грибів обмаль, зате баклажанів на городі — хоч греблю гати.
Головне тут не варіння, а відціджування. Після того як кубик почне легко проколюватися сірником, баклажани відкидають на друшляк і підвішують у сітці на 7–8 годин (зручно на ніч), щоб стекла геть уся волога. Пропустите цей крок — заготовка вийде водянистою і швидко закисне.
Кілька застережень
- Олію беріть саме добре прогріту, майже пересмажену: вона працює і як ароматизатор, і як консервант.
- Не переварюйте сині — кубик має тримати форму, а не розповзатися.
- Банки під капроновою кришкою не закатують, тож зберігати лише в холодильнику й з'їсти за кілька тижнів.
Баклажани очистіть і покришіть кубиками.
Відваріть у підсоленій за смаком воді до готовності — коли легко проколюються сірником.
Відкиньте на друшляк, повісьте в сітці на 7-8 годин (зручно робити на ніч), щоб стекла зайва рідина.
З'єднайте баклажани з пересмаженою олією, меленим часником та оцтом і добре перемішайте.
Викладіть у прожарені банки під капронову кришку. Зберігайте в холодильнику.
